Проблемне навчання

Методи та прийоми навчання лексики в початковій школі.

Учитель: Ревчун Тетяна Олексіївна

План

1. Зміст навчання лексиці в початковій школі

2. Особливості пам’яті та уваги учнів початкової школи, що обумовлюють вибір методики роботи зі школярами початкової ланки з вивчення лексики

3. Процес засвоєння лексичного матеріалу

4. Ефективні вправи  для засвоєння лексики

5. Література

 

Зміст навчання лексиці в початковій школі

Знання іноземної мови асоціюється із знанням слів, в той час як володіння мовою - з лексичними навичками, які саме й забезпечують функціонування лексики у спілкування. Отже, лексичні навички слід розглядати як найважливіший і невід'ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу.

Скільки слів в англійській мові?

Однозначної відповіді на це питання не існує, оскільки немає єдиної системи підрахунку слів в англійській мові. Хтось думає, що вважати слід лише слова, не беручи до уваги їх словоформи. А хтось навпаки підраховує всі разом, враховуючи сленг, терміни, спеціалізовану лексику. Тим не менш, ми будемо спиратися на інформацію, яку надає певна організація, що знаходиться в штаті Техас, США.

Мова йде про компанію «Global Language Monitor» (GLM), яка спостерігає і фіксує поширення слів англійської мови по всьому світу. Цю свою діяльність організація почала сім років тому. GLM враховує слова, занесені в загальноприйняті словники англійської мови (Oxford English Dictionary, Merriam-Webster’s, Macquarie’s), підраховує нові мовні утворення в паперових та електронних засобах масової інформації, науково-технічній літературі, блогах, соціальних мережах.

Так скільки ж слів в англійській мові на даний момент? За версією GLM, зараз англійська мова налічує 1 мільйон 4910 слів. Причому згідно зі статистикою, нове слово в англійській мові з’являється кожні 98 хвилин (у день 14,7 слів). А ось мільйонний рубіж було подолано 10 червня минулого року в 10.22, коли ця компанія зафіксувала ще одне нове слово Web 2.0, що означає нове покоління всесвітньої комп’ютерної мережі.

Тепер ми знаємо відповідь на питання, скільки слів в англійській мові. До речі, щоб бути зафіксованим і отримати статус «нового» слова, йому доводиться для початку помелькати в ЗМІ та соціальних мережах не менше 25 тисяч разів. Тобто, шлях нелегкий, але нагорода того варта – можливість бути занесеним у словниковий склад англійської мови!

Слів-то вже більше мільйона. Зрозуміло, що знати їх усі не буде ніхто й ніколи. Як же визначити, скільки слів в англійській мові необхідно вивчити, щоб стерпно нею володіти? Згідно з підрахунками лінгвістів, середньостатистичному чоловіку досить знати 1500 найбільш уживаних слів, щоб спілкуватися в повсякденному житті. Вони, по ідеї, повинні надати майже 100% нормального сприйняття розмовної мови. Якщо ми говоримо про читання англійською мовою, то для розуміння прочитаного знадобиться інша цифра – 3000-4000 слів. А ось письмова мова зажадає на п’ять тисяч слів більше. У цілому активний словниковий запас освіченої людини становить від 10 до 20 тисяч слів. У пасиві може бути в два, а то і в три рази більше. Грань в 70 000 слів дозволяє назвати людину «лінгвістично обдарованою».

Типи словникового запасу

Словниковий запас читання

Особистий словниковий запас читання — це всі слова, які дитина може розпізнати під час читання. Це найбільший тип хоча б тому, що він включає інші три.

Словниковий запас слухання

Особистий словниковий запас слухання — це всі слова, які учень може розпізнати, коли чує як хтось говорить. Цей запас може збільшуватися завдяки контексту і тону голосу.

Письмовий словниковий запас

Особистий письмовий словниковий запас — це всі слова, які він/вона може застосовувати на письмі. На противагу попереднім двом типам, письмовий словниковий запас заохочує сам користувач.

Усний словниковий запас

Особистий усний словниковий запас — це всі слова, які дитина може використовувати в мовленні. Унаслідок спонтанної природи усного словникового запасу, слова часто застосовуються неправильно. Таке невірне застосування – хоча й незначне та ненавмисне – може бути скомпенсоване виразами обличчя, тоном голосу чи жестами рук.

За підрахунками вчених по завершенні початкової школи учні повинні володіти близько1000 лексичних одиниць.

Успішне оволодіння іноземним лексичним матеріалом – одна з найважливіших умов засвоєння мови. У той же час існують великі труднощі щодо накопичення лексичного матеріалу. Одна з причин цього – безмежність мови, її словникового складу. Для досягнення досить швидких результатів необхідно обмежити обсяг виучуваного лексичного матеріалу, ретельно вибирати перспективні напрями засвоєння мови. Це може бути лексика повсякденного спілкування, тематика і зміст якої достатньо відображені у навчально-методичних комплексах.

Умови навчання в середніх навчальних закладах і насамперед недостатня кількість уроків та обмежена тематика викликають необхідність відбору лексичного мінімуму, що має відповідати цілям і змісту навчання іноземних мов у певному типі навчального закладу.

У шкільному лексичному мінімумі розрізняють активний мінімум і пасивний мінімум.

Шкільний лексичний мінімум

Активний лексичний мінімум - це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися:	Пасивний лексичний мінімум - це та лексика, яка потрібна учням для
■    для вираження власних думок в усній (говоріння) чи письмовій (письмо) формах; ■    для розуміння чужих думок, сприйнятих в усній (аудіювання) чи письмовій (читання) формах.	■    для  розуміння  чужих думок, сприйнятих в усній (аудіювання) чи письмо­вій (читання) формах.

Види лексичних навичок навичок:

репродуктивні лексичні навички, тобто навички правильного вживання  в говорінні та письмі;

рецептивні лексичні навички, тобто навички розпізнавання і розуміння ЛО активного і пасивного мінімумів при читанні та аудіюванні;

навички обґрунтованої здогадки про значення ЛО, що відносяться до потенційного словника при читанні та аудіюванні;

навички користування різними видами словників.

Перш ніж перейти до розгляду процесу засвоєння лексичного матеріалу молодшими школярами, варто звернути увагу на особливості  їх пам’яті та уваги.

Особливості пам’яті та уваги учнів початкової школи

Пам’ять можна визначити як психофізіологічний процес, який виконує функції запам’ятовування, збереження і відтворення матеріалу. Навіть у немовлят пам’ять виступає в своїй елементарній формі - запам’ятовування і подальшому розпізнаванні життєво важливих для дитини впливів. На ранніх етапах розвитку пам’ять включена в процес сприйняття, має мимовільний характер. Мимовільно запам’ятовується той матеріал, який включений в активну діяльність. На запам’ятовування впливає називання об’єктів словом, їх привабливість для дітей.

На розвиток дитини суттєвий вплив чинять всі види діяльності дитини, але гра серед них займає ведуче місце. Адже мета запам’ятати і пригадати при виконанні ролі має для дитини наочний, конкретний зміст. Один із важливих шляхів генезису пам’яті дошкільнят - розвиток її опосередкованості, запам’ятовування за допомогою допоміжних засобів. Це зближує пам’ять з мисленням, розвитком знаково-символічної функції свідомості.

Пам’ять у дітей молодшого шкільного віку розвивається у двох напрямках - довільності і усвідомлення. Діти мимовільно запам’ятовують учбовий матеріал, який є цікавим для них і подається в формі гри, а також пов’язаний з яскравими наглядними посібниками або образами, спогадами. 

Удосконалення змістової пам’яті в цьому віці дає можливість освоїти велику кількість раціональних способів запам’ятовування. Коли дитина усвідомлює учбовий матеріал, розуміє його, то одночасно вона і запам’ятовує. 

У першокласників (як у дошкільнят) добре розвинута мимовільна пам’ять, яка фіксує яскраві, емоційно насичені для дитини відомості і події її життя. Але багато з того, що приходиться запам’ятовувати першокласнику в школі, є для нього цікавим і привабливим. Тому мимовільної пам’яті тут недостатньо. Немає сумніву в тому, що зацікавленість дитини в шкільних заняттях, її активна позиція, висока пізнавальна мотивація являються необхідними умовами розвитку пам’яті. Доречним являється твердження, що для розвитку пам’яті корисні не стільки спеціальні вправи на запам’ятовування, як формування зацікавленості до занять, до окремих учбових предметів, розвиток позитивного відношення до них. Практика показує, що одного інтересу до навчання недостатньо для розвитку довільної пам’яті як вищої психічної функції.

Одночасне врахування логічних і емоційних реакцій гарантує кращий запис матеріалу в пам'яті, а чим краща якість запису, тим легше його відтворення.

Існує два види пам'яті: короткочасна і довготривала. Короткочасна пам'ять поверхнева і неміцна. Щоб інформація з неї не зникла уже через кілька секунд, необхідно повторювати її. Довготривала пам'ять підкріплена пошуком значення матеріалу, який запам'ятовується. Цей вид пам'яті пов'язаний зі складними розумовими операціями. Пам'ять суб'єктивна і піддається викривленням, спогади змінюються після кожного їх відтворення.

Цю інформацію варто пам’ятати в процесі підготовки і проведення навчання лексиці  школярів початкової школи.

 

Процес засвоєння лексичного матеріалу

У процесі засвоєння лексичного матеріалу  можна виділити наступні етапи:

1) етап ознайомлення учнів з новим ЛО – семантизація ЛО;

2) етап автоматизації дій учнів з новими ЛО

Ознайомлення з новою лексикою проводиться у 2 способи- перекладний та неперекладний

Перекладні способи  розкриття значень іншомовних ЛО включають: однослівний переклад (англ.: table  - window  bird –птах, salt – сіль );

багатослівний переклад (англ.: go – їхати, йти, летіти, пливти);

поза фразовий переклад (цей спосіб застосовується в інтенсивних методах;

тлумачення значення або пояснення ЛО рідною мовою (англ.: big – означає величину, розмір; tall високий (про людей)   high високий (про предмети);

дефініція/визначення (англ.: watch - годинник, який носять на руці або в кишені).

До безперекладних способів  розкриття значень іншомовних ЛО відносяться:

 наочна семантизація – демонстрація предметів, малюнків, картин, жестів, рухів тощо;

мовна семантизація:

а) за допомогою контексту, ілюстративного речення/речень (англ.: The basket weighs 5 pounds);

б) зіставлення однієї ЛО з іншими відомими словами іноземної мови — за допомогою антонімів і зрідка синонімів (англ.: cold-warm, quick-slow);

дефініція - опис значення нового слова за допомогою  уже відомих слів (англ.: a teenager - a person from 13 to 19 years of age;

тлумачення значення  ЛО іноземною мовою (англ.: sir - a respectful term of address to a man).

Названі способи семантизації мають свої переваги і свої недоліки. Вибір способу  семантизації залежить від цілого ряду факторів, насамперед від особливостей самого слова: його форми, значення, сполучуваності, збігу або розбіжності  зі словами рідної мови. Так, слова, що виражають абстрактні поняття, недоцільно  семантизувати за допомогою унаочнення або ілюстративного речення, а слова, що виражають поняття, які відсутні в рідній мові учнів, — за допомогою  однослівного перекладу. 

 Більша частина лексики на початковому етапі засвоюється учнями з двох сторін: для розуміння при читанні й на слух і для використання у власних усних і письмових висловленнях. Однак, є певний шар лексики, який призначений тільки для рецептивного засвоєння: деякі розгорнуті вираження класного змісту, окремі слова й вираження, які зустрічаються в текстах для аудіювання й римування. До завершення початкового курсу учні засвоюють близько 600 словникових одиниць для говоріння й 700 для розуміння на слух. За законами пам'яті людині властиво забувати приблизно 50% отриманої інформації після її першого пред'явлення, а в цілому забування сильніше в перші дні після повідомлення нового, потім крива забування падає. З огляду на ці дані психології, учитель повинен побудувати перший етап роботи над новим словом так, щоб використати по можливості більшу кількість вправ у момент першого пред'явлення лексичного матеріалу, щоб забезпечити максимальну кількість повторень нового слова, можливість багаторазового прослуховування й відтворення його учнями в мові. 
Досвід роботи переконує у тому, що якщо слабкий і навіть середній учень не проговорив нову лексичну одиницю кілька разів протягом одного уроку, не прослухає її відтворення вчителями і товаришами, немає впевненості в тому, що вона не «піде» з його пам'яті відразу ж після закінчення занять. Такий підхід вимагає від учителя граничної уваги до вибору вправ, призначених для первинного відпрацьовування лексики, і організації роботи з нею. Тому ознайомлення учнів з новими словами (презентація й семантизація) і їхнє первинне закріплення є дуже напруженою роботою
Традиційна стратегія припускає дві основні стадії роботи: семантизація лексичних одиниць й автоматизації лексичних одиниць.
Семантизація розглядається як процес розкриття значення іншомовних слів й їхнє запам'ятовування, а автоматизація – як процес використання слів у говорінні з метою оволодіння ними. 

                     

Ефективні вправи  для засвоєння лексики

Основним типом вправ тут є рецептивно-репродуктивні та продуктивні умовно-комунікативні вправи, в яких учень сприймає зразок мовлення (ЗМ) і виконує з ним певні дії (в усній або письмовій формі) згідно створеної учителем ситуації мовлення, виконуючи такі види вправ:

- імітація ЗМ;

- лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя;

- підстановка у ЗМ;

- завершення ЗМ;

- розширення ЗМ;

- відповіді на інші типи запитань;

- самостійне вживання ЛО у фразі/реченні;

- об'єднання ЗМ у понадфразові єдності - діалогічну та монологічну.

У молодших класах, коли тільки починається нагромадження активного словника й учні ще слабо володіють усним мовленням, читанням, вимовою, графікою англійської мови, ознайомлення зі словами в процесі бесіди й слухання зв'язної мови дається важко; слова можливо повідомляти лише в окремих фразах, і тільки після їхнього відпрацьовування як лексичних одиниць, які наповнюють моделі, стає можливим використати їх у зв'язній мові, у читанні текстів. 
На цьому етапі переважають прийоми розкриття слів, у яких основна роль належить вчителю; учитель повинен викликати у свідомості учня потрібне поняття – для цього він може використати наочність. Наочність збільшує ефективність навчання, допомагає учневі засвоювати мову більш осмислено й з більшим інтересом. Значення наочності бачать зараз у тому, що вона мобілізує психічну активність учнів, викликає інтерес до занять іноземною мовою, розширює обсяг засвоюваного матеріалу, знижує втому, тренує творчу уяву, мобілізує волю, полегшує весь процес навчання. За останні роки знову стає актуальною проблема наочності при навчанні іноземним мовам.

Виходячи з особливостей пам’яті та психофізичних можливостей школярів початкової школи, найбільш ефективними видами роботи із засвоєння лексичних одиниць може бути застосування:  

1. Flashcards.  Окрім звичного використання картинки для семантизації слова і повторення його за вчителем, пропонуємо ряд цікавих вправ задля закріплення нових лексичних одиниць.

Вправа 1 (Magic Eyes). На дошці вчитель розміщує 6-8 картинок з новими словами. Спочатку діти повторюють слова за вчителем. Потім учитель прибирає першу картинку, але своїми «чарівними очками» діти її «бачать» і називають, та продовжують називати картинки всього ряду.  Потім учитель прибирає ще одну – наступну – картинку. Цього разу учні по пам’яті називають дві відсутні картинки та продовжують ряд. Вправа триває допоки вчитель не зніме всі картинки з дошки. Діти із захопленням виконують вправу, бо в ній є елемент виклику їх кмітливості і пам’яті, не помічаючи процесу механічного повторення слів.

Вправа 2 (Whisper). Учитель по черзі шепоче вже затреновані нові слова, а учні мусять упізнати слово за рухами губів учителя. Ціль даної вправи – перевірити, наскільки добре учні засвоїли лексику.

Вправа 3 (Guess). Учитель показує лише невеличкий фрагмент flashcard з проханням здогадатися, що є на картці. Зазвичай діти не можуть відразу здогадатися – і перераховують багато нових вивчених слів. Це провокаційна хитрість учителя, спрямована на активізацію лексики.

Вправа 4 (Circle). Розглянемо цю вправу крізь призму лексики з теми «Одяг». Учитель запрошує дітей стати в коло і, віддаючи картку із зображенням джинсів учню, який стоїть ліворуч, запитує: “Do you like wearing jeans?”  Учень відповідає: “Yes, I do/ No, I don’t”. Учень ставить аналогічне запитання наступному учню, який стоїть ліворуч від нього, і отримує від учителя нову картку з новим запитанням. Наприклад, “When do you wear gloves?”   Картки йдуть колом і вправа закінчується, коли остання картка повертається до вчителя. Під час виконання цієї вправи можуть застосовуватися різні граматичні структури, як то: “Is/are there…”  “Can you…”  “Have you…” тощо.

2. Для успішного запам’ятовування лексики доцільно застосовувати прислів’я, скоромовки, загадки та фонетичні вправи, ілюструючи їх картинками. Наприклад, A pretty girl with a pretty curl.  Look at this good cookery book.

3. Вивчення дитячих віршів, на нашу думку, сприяє міцному засвоєнню лексики. Гарним джерелом аутентичних англомовних віршів є Mother Goose Rhymes, вірші Dr. Seuss.

4.Надзвичайно популярними і загально улюбленими є вправи з використанням пісень. До прикладу наводимо дві пісні – Chocolate Cake та The Wheels on the Bus. Учитель має широкий простір у використанні пісенного матеріалу. Прослухавши пісню Chocolate Cake, дітям можна запропонувати написати свою пісню, замінивши ключове словосполучення сhocolate сake на улюблений продукт. Пісня The Wheels on the Bus допомагає вивчити багато лексики не тільки стосовно транспортних засобів, а й  соціальних явищ.

5. Перегляд казок, мультфільмів та коротких діалогів на відео с подальшою можливістю дітей зіграти ролі головних героїв є запорукою збагачення активного словникового запасу.

Заслуговують на увагу інсценізації казок “The Very Hungry Caterpillar”;  “Do You Want to Be My Friend?” by Eric Carle, а також ресурси British Council.

6. Актуальним способом засвоєння лексики є підхід “Learning Through Doing”, коли діти, виконуючи якусь роботу, коментують її. Наприклад, «Я вирізаю/приклеюю/прибиваю  тощо».

7. Викликають захоплення у дітей і словникові ігри: кросворди, пошуки слів у таблицях, заміни букв у словах, складання слів з окремих букв/складів тощо.

8. Не варто забувати і про традиційні учбові вправи: Gap Filling, Matching, словникові диктанти, ведення та контроль словників.

Вищезазначені вправи можна застосовувати для ефективного засвоєння лексичного запасу молодших школярів.

Таким чином, лексичний матеріал англійської мови, шкільний словниковий запас – це той розмовний мінімум, яким учні повинні оволодіти в початковій школі. Завдання вчителя у цьому випадку – донести до учнів, засвоїти і закріпити якомога більше лексичних одиниць для того, щоб учні використовували їх у подальшій практиці спілкування. Звичайно, що лише підручник не може забезпечити досягнення цілей при вивченні іноземної мови. Потрібно широко використовувати й інші засоби: аудіо- та відеоматеріали, книжки для домашнього читання, текстові завдання. На останок хотілося б зауважити, оволодіння іноземною мовою відбувається не тільки на уроці, а тому органічне поєднання  уроку, домашньої і позакласної роботи забезпечить ефективне формування комунікативних навичок і вмінь, сприятиме розвитку в учнів самостійності, комунікативно-пізнавальної та соціальної активності.

 ЛІТЕРАТУРА

1.Claudia Pesce. Teaching English Vocabulary- 10 Fabulous ways To Teach New  Words

http://busyteacher.org/2921-teaching-english-vocabulary-10-fabulous-ways-to.html

2.Annamaria Pinter. Teaching Young Language Learners. Oxford Handbooks For Language Teachers

3. REBECCA ALBER Doing It Differently: Tips for Teaching Vocabulary

http://www.edutopia.org/blog/vocabulary-instruction-teaching-tips-rebecca-alber

4.  How to teach vocabulary. Scott Thornbury 2002 Longman.
5.  Techniques in teaching vocabulary. Virginia French Allen. Oxford university divss. 2002.
6.  Language teaching: methods and approaches. Longman 2002. 

7. Лексичні рольові ігри. English №5, 2010.

8 . Навчання лексики дітей молодшого шкільного віку. English №39, 2011.

9. Особливості навчання лексики на початковому етапі. Іноземні мови в навчальних закладах №2, 2009.

10.  Роман С.В., Коломінова О.О. Виховний потенціал предмета «Англійська мова» у початковій школі // Іноземні мови. – 2002. – №4. – С. 52–56.
11. Формування потенційного словникового запасу. English 27, 2011

Система роботи з обдарованими учнями

Для ознайомлення з проектом презентації перейдіть за посиланням:

ЗАВАНТАЖИТИ

Майстер-клас з теми «Використання методів кооперативного навчання для активізації роботи учнів на старшому етапі навчання» (Вчитель: Нагорна Н.А.)

Теоретична частина

Інтерактивні технології:

·        Колективно-групове навчання

·        Ситуативне моделювання

·        Дискусії

·        Кооперативне навчання

Ідея кооперативного навчання виникла за кордоном. Підґрунтям для розробки технології кооперативного навчання стали концепції Дж. Дьюї, Ж.-Ж. Піаже, Л. Виготського. У вітчизняній методичній літературі кооперативне навчання пов’язують з такими поняттями як педагогіка співробітництва та колективний спосіб навчання.

Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці, дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, сприяє досягненню вищих результатів засвоєння знань.

Групи (пари) формуються на принципі «вільного» складу.

За рівнем базових знань для виконання диференційованих завдань учнів можна об’єднувати в сильні, середні та слабкі групи.

Об’єднання в групи вчитель може здійснювати на добровільних засадах або за результатами жеребкування. Можна заздалегідь визначити склад груп і вивісити в класі до початку уроку. Можна об’єднувати учнів за спільними ознаками (розрахунок, кольори, геометричні фігури).

Об’єднання в групи:

·        Puzzles

·        Thematic pictures

·        Corners

·        A, B, C

Об’єднання в пари:

·        Ribbons

·        Proverbs, sayings

·        Opposites

·        Associations

·        Half a picture or a photo

Практична частина

Конспект уроку з теми "City and Country Life" (8 клас)

" Життя в великому та маленькому місті" Конспект уроку (8 клас)

                            Вчитель: Чернобривець Л.М.

Тип уроку: урок формування вмінь та навичок

Цілі  уроку:

·        Практична: активізувати навички володіння  лексикою «Життя в великому місті та селі»,  формувати навички читання з метою вилучення інформації, тренувати вживання ступенів порівняння прикметників в усному мовленні, удосконалювати навички аудіювання текстів, навчити учнів монологічним повідомленням  на рівні фразової єдності з використанням вербально-візуальних опор.

·        Освітня: поглиблювати знання учнів про оточуючий світ, розширювати світогляд учнів.

·        Розвиваюча: розвивати вміння виокремлювати потрібну інформацію з тексту, вміння логічно і послідовно висловлюватись на основі заданої мовленнєвої ситуації. розвивати логічне мислення учнів через проведення таких операцій як аналіз, порівняння, систематизація, розвивати мовну і слухову пам’ять, творче мислення.

·        Виховна: прививати любов до англійської мови, виховувати в учнів любов до рідної природи, повагу до оточуючого середовища,  виховувати толерантне ставлення до смаків та думок оточуючих.

Обладнання уроку: роздатковий матеріал для виконання лексичних вправ, завдань з читання та аудіювання, відео для аудіювання, малюнки для виконання творчого завдання, презентація, екран.

Інтеграція сучасних підходів навчання іноземної мови на уроці

Вчитель Анискевич С.В.

В історії європейської школи іноземна мова то ставала об'єк­том особливої уваги, то опинялася лише на рівні третьорядного предмета. Пояснити таке різне ставлення до іноземної мови лише однією причиною — перепадами у соціальному замовленні — нав­ряд чи було б правильно. Парадоксальність ситуації у тому, що, попри наявність цього замовлення і високий рівень розвитку ме­тодичної науки в Європі, ефективність навчання іноземної мови, особливо у масовій школі, і сьогодні залишає бажати кращого.

У ХХ  столітті мала місце  постійна зміна освітніх парадигм. Мета цих змін поля­гала у прагненні знайти найбільш прийнятний для певної істо­ричної епохи раціональний, або так званий «ідеальний», підхід до навчання іноземних мов. Найбільш значимі підходи, безумовно, були прогресивними для своєї епохи, оскільки відповідали пев­ним історичним умовам, використовували найновіші досягнення суміжних наук і доступні технічні можливості. Так, «прямий ме­тод» ще на початку минулого століття бурхливо увійшов у прак­тику викладання, але не був революцією, тому, що представники і прихильники цього методу використали все найкраще, що до­сягнуто в попередніх системах викладання іноземних мов. «Свідомо-порівняльний» метод теж не ви­ник з нічого. Його корені беруть початок у граматико-перекладних методах XVIII і XIX століть, а також у теоретичних розробках представників російської радянської методичної думки.  Ці приклади підтверджують, що виникнення нового методу обумовлюється, перш за все, соціальним замовленням та підтверджується рівнем розвитку і самої методики, і суміжних наук, зокрема технічних засобів навчання. Пізніше поширився так званий «усний» метод, за ним «свідомо-порівняльний».

Шляхи оптимізації навчання аудіювання у профільній школі

«Шляхи оптимізації навчання аудіювання при навчанні  англійської мови у профільній школі»

Красова Олена Гаріївна, вчитель англійської мови,

У методичній статті подано методичні рекомендації щодо оптимізації навчання аудіювання як окремого виду комунікативної діяльності. Вони демонструють систему послідовних кроків, кожний з яких  спрямований на подолання певних труднощів учнів. Використання практичних порад,  зібраних в статті, в кінцевому результаті  підводить учнів до розуміння усного мовлення за умов, наближених до природних, у межах шкільної програми.

                                          Учитель – це той же вчений, але в своїй

                                         особливій лабораторії, де він, всебічно

                                   вивчаючи учнів, невпинно творить,

                                           щоденно веде пошуки найдосконаліших

 методів проектування доль і душ людських.

                                                                                       Б. Патон

         Основною метою та пріоритетним результатом діяльності нині має стати плекання конкурентоспроможної, життєво компетентної особистості, яка може підтримувати необхідний рівень соціальної активності, бути соціально мобільною. Школа має ефективно допомагати учневі у розкритті, розвитку та реалізації його особистісного потенціалу, здібностей, досягненні життєвого успіху. Базовою ідеєю реформування сучасної освіти є компетентнісний підхід у навчально-виховному процесі.

         Компетентність  (лат. competo – «досягаю») – це оволодіння знаннями

і досвідом настільки, що можна судити про що-небудь та висловлювати власну думку, це проінформованість у певній галузі, авторитетність.

          Рада Європи визначила 5 основних компетенцій особистості:

-         політичні та соціальні;

-         культурні;

-         комунікативні;

-         інформаційні;

-         здатність навчатися упродовж усього життя.

     Освітній процес має орієнтувати учня насамперед  не на міцне       закріплення актуальних моделей поведінки, заучування уявлень про них, а на      здобуття здатностей самостійного пізнання себе, життя, суспільства, здатностей свідомо і творчо розв’язувати  життєві проблеми, оскільки життєво компетентна особистість активна і творча, вона не зациклюється на адаптації до умов кризового суспільства, а шукає і знаходить конструктивний вихід із кризи.

Пропрацювавши більше 20 років в школі дійшла висновку: щоб відповідати вимогам часу, учитель має бути творцем і художником, а не просто старанним ремісником. Методом «проб та помилок» шукала принципи та засоби, які б були найефективнішими у досягненні кінцевої мети – формування в учнів життєвих компетенцій, адже суспільні умови змінюються – учні мають бути підготовлені до успішної життєдіяльності. Не вміючи плавати, людина потоне, а не маючи необхідних знань життєустрою, захлинеться життєвою стихією, не зможе самовизначитись і самоздійснитися.